Май Петрович Митурич
Dari Rodovid ID
| Marga (saat dilahirkan) | Митуричи |
| Jenis Kelamin | Pria |
| Nama lengkap (saat dilahirkan) | Май Петрович Митурич |
| Orang Tua | |
Catatan-catatan
- Чи правда, що колись Ваш батько дивовижно поріднився з відомим племінником великого поета-реформатора Велимира Хлєбнікова, теж відомим художником: розкрийте дивину!.. -- Це справді нетрадиційне родичанння. У всякому разі, специфічне: мова йде не просто про племінника поета, а про знаного в Росії та за її кордонами художника Мітурича з рідкісним ім’ям – Май Петрович. Він був віце-президентом Російської академії мистецтв, головою Андерсенівського товариства в Оденсе, а імператор Японії нагородив його «Орденом Сонця, що сходить». Його мама – Вєра Хлєбнікова, на відміну від свого брата Велимира, який був «гол, как сокол», вчилася в Парижі, стала художницею та вийшла заміж за Петра Васильовича Мітурича, який закінчив Академію мистецтв у Петербурзі, а перед тим іще й Кадетський корпус. До речі, Петро Мітурич навчався живопису у Самокиша, разом із теж відомим однокурсником – нашим Карпом Дем’яновичем Трохименком. Між іншим, у Мітурича була дача в Києві, у Святошині, де 1908 року гостював Велимир Хлєбніков. І коли потім Хлєбніков, як відомо, перебрався до Новгородщини й був уже заслабкий, то помирав саме на руках Маєвого батька – Петра Васильовича Мітурича, якому й належать знамениті малюнки: «Хлебников в гробу» і «Хлебников на полатях». Тепер уже можна перейти, як ти кажеш, «до родичання»: художник Май Мітурич був старший за мого тата на п’ять років і вважався найближчим його другом. Жив Мітурич у Москві біля Київського вокзалу. І от коли мій батько якось вечеряв у нього в квартирі незадовго до відправлення київського потягу, то сказав Маю: мовляв, вічуває, що ця їхня зустріч остання, і що він, втративши брата, завжди мріяв, щоб у нього був старший брат. І додав: «Позволь тебя, Май, считать своим старшим братом!». Той відповів: «Тут же нет проблем, Юрочка! А как это делается?». «Кровь!» – відповів батько. Це почула дружина Мая і констатувала: «Вы что, подурели, старые идиоты?!». Але чоловіки попросили її вийти з кімнати, щоб не було страшно. Зробили порізи на руках і націдили у склянку крові, потім по черзі випили-побратались. Таке вийшло родичання...
Dari kakek nenek sampai cucu-cucu
