Зиновий Васильевич Вербицкий b. 1909 d. 1943
Dari Rodovid ID
| Marga (saat dilahirkan) | Вербицкие |
| Jenis Kelamin | Pria |
| Nama lengkap (saat dilahirkan) | Зиновий Васильевич Вербицкий |
| Orang Tua | |
Momen penting
1909 lahir:
kelahiran anak: ♀ Орися Зиновіївна Вербицька [Вербицькі]
perkawinan: ♀ Марія Іванівна ? (Вербицька) [?] b. 1911 d. 1949
21 Juni 1932 kelahiran anak: Блищанка, Заліщицький район, Тернопільська область, РП, ♂ Тарас Зиновьевич Вербицкий [Вербицкие] b. 21 Juni 1932
1934 kelahiran anak: ♀ Надія Зиновіївна Вербицька [Вербицькі] b. 1934 d. 1954
1943 wafat:
Catatan-catatan
Тарас Зиновійович Вербицький народився 21 червня 1932 р. в селі Блищанка Заліщицького району Тернопільської області. Батько, Зиновій Васильович Вербицький, 1909 р.н., до 1941 р. працював учителем Блищанської школи. Загинув у Велику Вітчизняну війну в 1943 р. Мати, Марія Іванівна, 1911 р.н., була домогосподаркою, а з 1944 р. – вчителькою Блищанської школи. Померла у 1949 р. В сім’ї Вербицьких було троє дітей: найстарший син – Тарас і дві дочки – Надя та Орися.
15 березня 1939 року за Карпатами в Хусті проголошено самостійну Карпатську Україну. Галичани з болем серця сприйняли велич трагедію закарпатських українців. У Блищанці хто не зміг почути радіопередачі у Зиновія Вербицького (передавало Радіо з Відня), по черзі ходили до Заліщиків по свіжі газети. Полякираділи, що будуть мати з мадярами спільний кордон. Мали, та не довго. 1 вересня 1939 р. Гітлер напав на Польщу. Почалася ІІ Світова війна.
...
В УПА 1943 року пішли юнаки нашого села Микола Базик (загинув 1948-го), Андрій Киверига, Леон Серкізевич (в селі Блищанка їх розстріляв енкаведист Хохлов), Мирон Федорчук (син вітчима Михайла). Після бою з німцями на хуторі Миколаївка повернувся додому, його забрали на війну, де й загинув. В УПА був Тарас Олещук. Його брата Богдана, вчителя нашої школи, закатували в Заліщицькій тюрмі на допитах. Їхню маму Цілуньку вивезли в Сибір. 1943 року загинув у бою з німцями провідник з ідеології з нашого села Зиновій Вербицький.
Коли совіти у квітні 1944 року повернулися, для села настали страшні часи. Почалися масові арешти і вбивства односельців — 25 травня 1947 року всіх чоловіків призовного віку забрали на фронт. У село не повернулось 96 чоловік. Не за Україну /, а за її ката / їм прийшлось умирати, — співалось в одній із УПІвських пісень.
+ + +
Упокой, Боже, козака Твого Зиновія і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші козаки Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія
Dari kakek nenek sampai cucu-cucu
