Марианна Демидовна Бровко (Чаленко, Карпович) b. 1886 d. 1951

Dari Rodovid ID

Momen penting

1886 lahir: Нехайки, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя

kelahiran anak: ♂ Фёдор Кузьмич Чаленко [Чаленки] d. 1933

18 Januari 1904 perkawinan: Архангело-Михайловский храм в селе Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя, ♂ Кузьма Яковлевич Чаленко [Чаленки] b. 1 Juli 1879 d. 1933

21 Desember 1904 kelahiran anak: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя, ♀ Анастасия Кузьминична Чаленко [Чаленки] b. 21 Desember 1904 d. 1933

2 Maret 1907 kelahiran anak: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, ♀ Євдокія Кузьмівна Чаленко (Іллєнко) [Чаленки] b. 2 Maret 1907 d. 3 Mei 1997

22 Februari 1912 kelahiran anak: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя, ♀ Анна Кузьминична Чаленко (Шевченко) [Чаленки] b. 22 Februari 1912 d. 16 September 2004

20 Januari 1920 kelahiran anak: Село Капустинці, Волость Капустинська, Уїзд Пирятинський, Губернія Полтавська, Імперія Всеросійська, ♂ Феодосій Кузьмович Чаленко [Чаленки з Капустинець] b. 20 Januari 1920 d. 24 Agustus 2012

1951 wafat: Капустинцы, Яготинский район, Киевская область, УССР, СССР

Catatan-catatan

Спогади сина

"...У нашій сім'ї хліба не стало на початку грудня. Пам'ятаю, як батько разом із сусідом Терешком Шелехом збиралися в суботу на базар у Яготин. І це взимку за 25 км пішки! В неділю пізно вони повернулися з покупками. Батько ввалився в хату, ледве тримаючись на ногах, поклав на стіл чорну паляницю й заплакав. Він ніби передчував, що це останній хліб у його житті. Ми поїли все, що було в погребі, а потім у хаті стало пусто й моторошно...

Навесні я пас нашу стару корівчину та ще підпасував молочницю бухгалтера колгоспу. У нього водилося борошно, і вдячна ґаздиня щоранку розплачувалася зі мною за роботу: давала два млинці. Одного я ковтав тут-таки, за ворітьми, а другого ніс матері. Вона, страждальниця, уже не піднімалася з постелі. Острижена й худюща, ця жінка зовсім не була схожа на мою лагідну і милу матусю. Ми зі старшим братом всіма силами старалися порятувати матір. Взимку, як голодні вовки, ми пробиралися до скирт у степу снігами, перевівали пшеничну полову і добували з неї золоті зернята. Якщо вдавалося навіяти бодай кілограм зерна, це для нас було неабиякою вдачею. Ми знали: завтра потовчемо його в ступі і буде сяка-така пожива, а отже, життя продовжується на два чи три дні. Корову ми не стали різати, чекали молока, а вона, як на лихо, пізно отелилася. Не всім нам у сім'ї пощастило діждатись омріяного молока. Першою пішла з життя старша сестра, за нею відвезли в колективну могилу і батька. Та ж він, бідолаха, не знав, коли ставив закарлючку на заяві про вступ до колгоспу, що підписує собі смертний вирок."

Джерела

• http://www.chasipodii.net/article/2590/

+ + +

Упокой, Боже, рабу Твою Маріанну і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія

Dari kakek nenek sampai cucu-cucu