Dari Rodovid ID

Marga (saat dilahirkan)	Кистяковские
Jenis Kelamin	Pria
Nama lengkap (saat dilahirkan)	Федор Богдан Александрович Кистяковский
Orang Tua ♂ Александр Федорович Кистяковский [Кистяковские] ♀ Александра Николаевна Мельник (Кистяковская) [Мельники]
Halaman-wiki	wikipedia:uk:Кістяківський_Богдан_Олександрович

Momen penting

4 November 1868 lahir:

perkawinan: ♀ Мария Вильгельмовна Беренштам (Кистяковская) [Беренштамы] b. 1869 d. 25 Februari 1932

18 November 1900 kelahiran anak: ♂ Георгий Богданович Кистяковский [Кистяковские] b. 18 November 1900 d. 7 Desember 1982

13 Agustus 1904 kelahiran anak: ♂ Александр Богданович Кистяковский [Кистяковские] b. 13 Agustus 1904 d. 22 Juni 1983

16 April 1920 wafat:

Catatan-catatan

Богда́н (Федір) Олекса́ндрович Кістяко́вський (4 (16) листопада 1868, Київ — 16 квітня 1920, Єкатеринодар) — правознавець, громадський діяч, український філософ права і соціолог неокантіанської орієнтації, один з організаторів Академії наук України. Наукові праці присвячені теорії права і соціології. Писав на політичні теми в російських журналах: обороняв правопорядок і демократичні принципи, обстоював конечність конституції, критикував «убожество правової свідомости» російської інтелігенції[1]. Завзятий драгомановець[2]. За гетьманської держави член юридичної комісії для громадянства.

Богдан Кістяковський народився 4 (16) листопада 1868 у Києві в родині професора Київського університету, юриста, криміналіста і керівника українського національного руху Олександра Федоровича Кистяківського. Рід Кістяковських (із Чернігівщини) дав українській науці кількох великих учених. З 1888 до1892 року був виключений з Київського, Харківського і Дерптського університетів за участь у підпільних гуртках та студентських заворушеннях. 1895 року виїхав за кордон: навчався у Берлінському університеті, Сорбонні, Страсбурзькому университеті, — а 1898 року захистив дисертацію із філософії «Суспільство та індивідуальність», що була опублікована наступного року в Берліні німецькою мовою й отримала високу оцінку німецьких вчених. 1901—1902 рр. займався юриспруденцією у Гейдельберзькому університеті. Часто виїздив за кордон для продовження навчання також і у наступні роки. Жив у Петербурзі, Києві, Москві. Публікувався у журналах, брав участь у створенні «Союзу визволення». На початку XX строіччя відійшов від марксизму. З 1906 викладач державного та адміністративного права в Московському комерційному інституті, одночасно викладав на Вищих жіночих курсах. У 1909 році в якості магістра державного права був прийнятий приват-доцентом у Московський університет. Підтримав протест професури проти порушення університетської автономії, відмовився від викладання у Москві. Перейшов у Ярославський Демидівський юридичний ліцей приват-доцентом, пізніше професором по кафедрі енциклопедії та історії філософії права (1911-1916). З 1917 року — професор Київського університету. У липні 1918 року під час Ярославського заколоту згоріла друкарня, де знаходився рукопис його книги «Право і науки про право», який вчений вважав головною працею життя. Брав участь у журналі «Звільнення», збірниках «Проблеми ідеалізму» (1902, стаття про російську соціологічну школу) і «Карби» (1909, стаття захист права» про правову свідомість російської інтелігенції). З 1904 в Києві співпрацював у журналі «Питання життя». Редагував твори М. П. Драгоманова (том I, Москва, 1908). Був редактором «Критичного огляду» (1907-1910), «Юридичного вісника» (1913-1917), «Юридичних записок» (1912 - 1914). У 1919 році був обраний дійсним членом щойно створеної Української Академії наук і разом з її першим президентом В. І. Вернадським здійснив поїздку в Ростов-на-Дону до А. І. Денікіна з метою захисту інтересів академії, під час якої захворів і переніс операцію.

Помер 16 квітня 1920 у Катеринодарі.

Дружина — Марія Берендштам. Сини:

Георгій (Джордж) (1900—1982) — американський физик та химік, професор Гарвардського університету, член Американської Академії наук, учасник «Мангетенського проекту», науковий дорадник уряду президента США Двайта Ейзенгавера;

Олександр (1904—1983) — український зоолог, орнітолог та зоогеограф, професор Київського університету.

Поряд з професійною, О. Ф, Кістяківський займається також громадською діяльністю, яка часто ставала для нього причиною неприємностей по службі. Він стає активним членом «Старої Громади» та історичного товариства Нестора-літописця. Близько сходиться з багатьма відомими громадськими діячами. Зокрема: О. Русовим, П. Чубинським, В. Антоновичем. З останніми двома О. Ф. Кістяківський мав також родинні зв’язки: його дружина Олександра (Леся) була рідною сестрою дружини В. Антоновича та двоюрідною сестрою П. Чубинського. Крім того, В. Антонович був хрещеним батьком його другого сина Богдана Кістяківського – в майбутньому видатного правника-соціолога і філософа права, дійсного члена ВУАН, професора Київського університету, що підписував свої наукові статті псевдонімом «Українець».

• http://ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=2563

Dari kakek nenek sampai cucu-cucu